Н ащо схоже небо?

Чи помічали ви коли-небудь, на що схоже небо? Навряд. По-перше, тому, що люди куди-небудь поспішають, і їм ніколи блукати очима в височині. По-друге, якщо навіть хтось і подивиться вгору, то побачить небо лише таким, яким воно виглядає з першого погляду. А насправді небо – своєрідна жива істота, яка, залежно від пори року і часу доби, перевтілюється у найнеймовірніші образи. Влітку, за ясної погоди, небо нагадує щасливу дитину. А білі, легкі, як пух, хмаринки дуже схожі на безневинні усмішки, що раз у раз злітають з уст цього маленького янголятка. Восени, у нестійку погоду, небо зовсім інше. Тоді воно нагадує бурхливий і всемогутній океан, по якому, наче кораблі, пропливають похмурі хмари. А зоряне нічне небо! Яке воно величне, непорушне і спокійне. Тоді це Всесвіт, серед якого твоє життя виглядає дріб’язковим, не вартим уваги. І починаєш розуміти, що ти не цар, а лише частинка природи, і що ніякими відкриттями не досягнеш цієї величі. Але найбільше мені подобається нічне, але не тихе і спокійне, а ураганне небо. Тоді – це душа людини, життя якої несеться з швидкістю хмар, гнаних нестримним вітром, думки якої, наче блискавки сліпучо-білі, незрозумілі нікому, повні енергії, життєвої сили і здатні розтрощити будь-яку перешкоду на своєму шляху
Робота колишнього учня 11 класу В.Мандзюка